Юридичні ризики та межі обміну іноземної валюти приватними особами
Студенти, які навчаються за кордоном, та особи з міжнародними бізнес-потребами часто стикаються з проблемою недостатньої суми для обміну валюти. Дехто для уникнення щорічного ліміту в 50 тисяч доларів США шукає приватні канали обміну валюти, такі як чорний ринок, підпільні фінансові установи або закордонні компанії з обміну валюти. Проте така практика може містити юридичні ризики. У цій статті ми розглянемо потенційні юридичні проблеми приватного обміну валюти та його межі.
Межа між адміністративними правопорушеннями та кримінальними злочинами
Багато людей вважають, що якщо обмін валюти здійснюється для власних потреб, а не для отримання прибутку, або просто для надання інформації про канали обміну валют, це може бути незаконно, але не є кримінальним злочином. Однак реальна ситуація не така проста. Ось кілька прикладів:
Одна компанія для потреби інвестування отримала 1000万元 еквівалентної іноземної валюти шляхом обміну валюти в приватному порядку.
Гравець обмінює валюту через підпільний обмінник, щоб погасити борг за азартні ігри в Макао.
Один агент з навчання за кордоном рекомендує канали обміну 9000000 доларів на китайські юані для друзів клієнта.
У всіх цих випадках учасники були засуджені за незаконну підприємницьку діяльність, навіть якщо деякі дії здаються лише для власного використання або посередництва.
Розширення юридичної інтерпретації
Хоча законодавчі положення щодо незаконної купівлі та продажу іноземної валюти здаються чіткими, на практиці часто існує ситуація розширеного тлумачення. Згідно з відповідними положеннями:
У 2008 році «Положення про валютне регулювання» передбачає, що за великих обсягів самовільної купівлі-продажу валюти, а також за непрямі операції з валютою, передбачено покарання з боку органів валютного регулювання; у разі вчинення злочину - кримінальна відповідальність.
У 2015 році Державна адміністрація валютного контролю країни повідомила про чіткі стандарти "значних сум".
У 2019 році Верховний суд і Генеральна прокуратура роз'яснили, що за серйозні випадки незаконної купівлі-продажу іноземної валюти слід притягати до кримінальної відповідальності за статтею про незаконне підприємництво.
Однак на практиці навіть обмін валюти для особистих потреб або просте ознайомлення можуть бути визнані незаконним підприємництвом.
Невизначеність кримінального ризику
Насправді, межі кримінального ризику не завжди чіткі. Одні й ті ж дії обміну валют можуть отримати різні судові рішення в різних справах. Наприклад, відомі справи Лю Хана та Хуана Гуангюя ілюструють цю різницю.
Щодо незаконного знайомства з продажем іноземної валюти, законодавство не визначає чітко, що це є незаконним підприємництвом, але на практиці є випадки, коли посередників засуджували. Це свідчить про те, що в конкретних справах потрібно враховувати різні фактори, такі як чи є знайомство платним, сума, що залучена, глибина участі, мета обміну валюти тощо.
Висновок
Хоча приватний обмін валюти виглядає непомітно, але якщо його виявлять, це може залучити багато сторін. Навіть якщо це не складає кримінальний злочин, адміністративні штрафи можуть бути досить високими. Крім того, існує ризик отримання незаконних коштів або підозри в інших злочинах.
Тому рекомендується суворо дотримуватися правил валютного контролю, уникати участі в незаконних обмінах валют. У випадку особливих обставин слід вирішувати питання через законні канали, щоб не потрапити в непотрібні юридичні суперечки.
Переглянути оригінал
This page may contain third-party content, which is provided for information purposes only (not representations/warranties) and should not be considered as an endorsement of its views by Gate, nor as financial or professional advice. See Disclaimer for details.
Юридичні ризики приватного обміну валютою: від адміністративних правопорушень до кримінальних злочинів
Юридичні ризики та межі обміну іноземної валюти приватними особами
Студенти, які навчаються за кордоном, та особи з міжнародними бізнес-потребами часто стикаються з проблемою недостатньої суми для обміну валюти. Дехто для уникнення щорічного ліміту в 50 тисяч доларів США шукає приватні канали обміну валюти, такі як чорний ринок, підпільні фінансові установи або закордонні компанії з обміну валюти. Проте така практика може містити юридичні ризики. У цій статті ми розглянемо потенційні юридичні проблеми приватного обміну валюти та його межі.
Межа між адміністративними правопорушеннями та кримінальними злочинами
Багато людей вважають, що якщо обмін валюти здійснюється для власних потреб, а не для отримання прибутку, або просто для надання інформації про канали обміну валют, це може бути незаконно, але не є кримінальним злочином. Однак реальна ситуація не така проста. Ось кілька прикладів:
Одна компанія для потреби інвестування отримала 1000万元 еквівалентної іноземної валюти шляхом обміну валюти в приватному порядку.
Гравець обмінює валюту через підпільний обмінник, щоб погасити борг за азартні ігри в Макао.
Один агент з навчання за кордоном рекомендує канали обміну 9000000 доларів на китайські юані для друзів клієнта.
У всіх цих випадках учасники були засуджені за незаконну підприємницьку діяльність, навіть якщо деякі дії здаються лише для власного використання або посередництва.
Розширення юридичної інтерпретації
Хоча законодавчі положення щодо незаконної купівлі та продажу іноземної валюти здаються чіткими, на практиці часто існує ситуація розширеного тлумачення. Згідно з відповідними положеннями:
У 2008 році «Положення про валютне регулювання» передбачає, що за великих обсягів самовільної купівлі-продажу валюти, а також за непрямі операції з валютою, передбачено покарання з боку органів валютного регулювання; у разі вчинення злочину - кримінальна відповідальність.
У 2015 році Державна адміністрація валютного контролю країни повідомила про чіткі стандарти "значних сум".
У 2019 році Верховний суд і Генеральна прокуратура роз'яснили, що за серйозні випадки незаконної купівлі-продажу іноземної валюти слід притягати до кримінальної відповідальності за статтею про незаконне підприємництво.
Однак на практиці навіть обмін валюти для особистих потреб або просте ознайомлення можуть бути визнані незаконним підприємництвом.
Невизначеність кримінального ризику
Насправді, межі кримінального ризику не завжди чіткі. Одні й ті ж дії обміну валют можуть отримати різні судові рішення в різних справах. Наприклад, відомі справи Лю Хана та Хуана Гуангюя ілюструють цю різницю.
Щодо незаконного знайомства з продажем іноземної валюти, законодавство не визначає чітко, що це є незаконним підприємництвом, але на практиці є випадки, коли посередників засуджували. Це свідчить про те, що в конкретних справах потрібно враховувати різні фактори, такі як чи є знайомство платним, сума, що залучена, глибина участі, мета обміну валюти тощо.
Висновок
Хоча приватний обмін валюти виглядає непомітно, але якщо його виявлять, це може залучити багато сторін. Навіть якщо це не складає кримінальний злочин, адміністративні штрафи можуть бути досить високими. Крім того, існує ризик отримання незаконних коштів або підозри в інших злочинах.
Тому рекомендується суворо дотримуватися правил валютного контролю, уникати участі в незаконних обмінах валют. У випадку особливих обставин слід вирішувати питання через законні канали, щоб не потрапити в непотрібні юридичні суперечки.